Petro Tsybulia │ 01.10.2026

Як захистити інвестиційний портфель від інфляції та валютних ризиків

Коротко: Аналіз меморандуму Говарда Маркса (Oaktree Capital) про інфляцію, борги США та долар. Як побудувати стійку структуру капіталу (Asset Allocation), узгодити валюту витрат і захистити портфель від макроекономічних ризиків без прогнозування ринку.
Коли інфляція зростає, державний борг збільшується, процентні ставки залишаються високими, а валютні курси коливаються, у інвестора закономірно виникає запитання: чи потрібно щось змінювати у своєму портфелі?
Наприклад, якщо більша частина капіталу інвестована в американські активи, а долар протягом наступних років втрачатиме купівельну спроможність, чи не варто перейти в євро, золото або інші активи?
А якщо державний борг США продовжить зростати – чи безпечно взагалі тримати американські облігації?
Подібні питання стали однією з центральних тем нового меморандуму Говарда Маркса, співзасновника Oaktree Capital Management, від 22 вересня 2026 року. Він аналізує державний борг США, інфляцію, процентні ставки та потенційні ризики для долара.
Але для приватного інвестора, на мою думку, найважливіше питання дещо інше: як враховувати ці ризики у своєму портфелі, не перетворюючи інвестування на постійні спроби передбачити майбутнє?

Збереження доларів – ще не означає збереження капіталу

Почнемо з важливої відмінності між номінальною вартістю грошей та їхньою купівельною спроможністю.
Уявімо, що ви маєте $100 000.
Якщо просто зберігати ці гроші протягом 20 років, а середня інфляція становитиме 3% на рік, номінально у вас усе ще буде $100 000. Але їхня купівельна спроможність відповідатиме приблизно $55 000 у сьогоднішніх цінах.
Тобто ви не втратили долари, але втратили значну частину того, що можете на них придбати.
Саме на цю відмінність звертає увагу Говард Маркс. Здатність держави виконати свої боргові зобов'язання не означає автоматичного збереження купівельної спроможності валюти, у якій ці зобов'язання номіновані.
Тому для довгострокового інвестора важливо думати не лише про те, скільки доларів він матиме через 10–20 років, а й про те, що він зможе на них купити.
Саме тому одним із головних орієнтирів довгострокової інвестиційної стратегії має бути реальна, тобто скоригована на інфляцію, дохідність.

Валютний ризик і ризик американських акцій – не одне й те саме

Тут виникає наступне питання. Якщо ми боїмося довгострокового знецінення долара, можливо, потрібно просто зменшити частку американських активів? Не обов'язково.
Важливо розділяти щонайменше три різні ризики:● Валютний ризик – зміна вартості активів відносно валюти, у якій ви плануєте майбутні витрати.● Інфляційний ризик – зменшення купівельної спроможності грошей.● Ринковий ризик – падіння вартості акцій, облігацій або інших активів.
Це різні речі. Наприклад, доларовий депозит і акція NVIDIA можуть відображатися в одній валюті – USD. Але економічно це принципово різні активи.
Депозит – це вимога на певну кількість доларів.Акція – частка в бізнесі, який володіє активами, продає товари та послуги в різних країнах, отримує доходи та може змінювати ціни.
Долар зберігає провідну роль у міжнародній фінансовій системі, а американський ринок залишається важливою частиною глобального інвестиційного портфеля. Проте це не гарантує зміцнення долара чи найвищої дохідності американських акцій. Рішення про їхню частку варто приймати з урахуванням оцінки, концентрації та цілей інвестора. Географічна диверсифікація не потребує прогнозу занепаду США.
Це не означає, що американські акції гарантовано захистять інвестора від інфляції чи падіння долара. Але й ставити знак рівності між американськими акціями та доларовим кешем некоректно

Валюта, в якій торгується ETF, – це ще не валютний ризик інвестиції

Це особливо важливий момент для інвесторів, які живуть у Європі або планують майбутні витрати в євро. Припустимо, ви купуєте ETF на європейські компанії, але сам фонд торгується на біржі в доларах.
Чи означає це, що ви інвестуєте в доларові активи? Не обов'язково.
Валюта котирування ETF – це лише валюта, в якій відбувається його купівля та продаж. Значно важливіше, які активи знаходяться всередині фонду та яку економічну валютну експозицію вони створюють.
Так само купівля ETF на американські акції, який торгується в євро, сама по собі не усуває валютний ризик базових активів, якщо фонд не використовує валютне хеджування.
Тому при побудові портфеля я розділяю валюту котирування інвестиційного інструмента та реальну валютну експозицію активів всередині нього.

А що, якщо ваші майбутні витрати будуть у євро?

Тут ми підходимо до значно практичнішого питання. Припустимо, зараз ви заробляєте та інвестуєте переважно в доларах, але через п'ять років плануєте придбати нерухомість у Європі за €200 000. У такому випадку вашою справжньою фінансовою ціллю є не накопичити певну кількість доларів.
Вам потрібно мати €200 000 у визначений момент часу.
Якщо до цього моменту весь капітал залишатиметься в доларових активах, результат залежатиме не тільки від дохідності ваших інвестицій, а й від курсу EUR/USD на момент купівлі.
Тому для капіталу, який має конкретну ціль, валюту та строк використання, доцільно поступово узгоджувати структуру активів із майбутніми зобов'язаннями. Наприклад, у міру наближення покупки нерухомості частина капіталу може переходити в ліквідні інструменти в євро з відповідним горизонтом.
Але з довгостроковим капіталом ситуація інша.
Якщо ваш горизонт становить 15–20 років і завдання портфеля – довгострокове зростання купівельної спроможності, немає необхідності автоматично змінювати американські акції європейськими лише тому, що ваші майбутні витрати будуть у євро.
Тут уже важливими стають глобальна диверсифікація, очікувана дохідність, ризик та загальна структура капіталу.

Яку роль облігації можуть виконувати в портфелі?

Облігації часто сприймаються просто як «безпечна» частина інвестиційного портфеля. Але короткострокові та довгострокові облігації мають різну чутливість до процентних ставок і можуть виконувати різні завдання.
Сьогодні це особливо добре видно на ринку державних облігацій США.
Високі процентні ставки, інфляційні ризики, значні обсяги державних запозичень та занепокоєння щодо фіскальної ситуації США сприяли зростанню дохідності Treasury. Для нового інвестора це має й інший бік, облігації сьогодні можна придбати з істотно вищою дохідністю до погашення (Yield to Maturity), ніж протягом більшої частини попереднього десятиліття.
Але важливо розрізняти короткострокові та довгострокові облігації.

Короткострокові Treasury: дохід і низька чутливість до ставок

Якщо інвестор купує короткострокову державну облігацію та утримує її до погашення, коливання її ринкової ціни мають значно менше значення.
Короткий строк означає також невисоку чутливість ціни до зміни процентних ставок. Тому такі облігації можуть бути корисними для частини портфеля, завданням якої є збереження капіталу, ліквідність або фінансування цілей на відносно короткому горизонті.
За поточного рівня ставок їхня номінальна дохідність також може частково або повністю компенсувати поточну інфляцію. Але це не гарантований захист, якщо інфляція виявиться вищою за отриману дохідність, реальна дохідність залишиться від'ємною.

Довгострокові Treasury: інша функція і більший процентний ризик

З довгостроковими облігаціями ситуація інша. Їхня ціна значно сильніше реагує на зміну ринкових ставок. Якщо довгострокові ставки зростають, такі облігації можуть суттєво втрачати в ринковій вартості.
Але ця сама властивість працює і в протилежний бік.
Під час глибокої рецесії або дефляційного шоку інфляція та процентні ставки можуть різко знижуватися. Якщо при цьому знижуються і довгострокові ринкові ставки, ціни довгострокових державних облігацій можуть суттєво зрости. Саме тому їх можна розглядати не стільки як захист від інфляції, скільки як потенційний елемент захисту портфеля в сценарії різкого економічного спаду та падіння ставок.
Але тут є важливе застереження. Зниження ставки ФРС не гарантує зниження дохідності довгострокових Treasury. Довгі ставки залежать також від інфляційних очікувань, фіскальних ризиків, пропозиції державного боргу та премії за строковість.
Тому я не розглядаю облігації як один універсальний «захисний актив».
Короткострокові облігації можуть давати дохідність за невеликої чутливості до процентних ставок і бути інструментом для коротких фінансових цілей.
Довгострокові облігації несуть значно більший процентний ризик, але водночас можуть дати сильніший приріст вартості у сценарії різкого падіння довгострокових ставок.
Тому вибір облігацій має починатися не з питання «яка зараз дохідність?», а з питання «яку функцію цей актив має виконувати в моєму портфелі?»

А як щодо золота?

Коли інвестори хвилюються через інфляцію або валютні ризики, одним із перших активів, про який згадують, зазвичай стає золото.Золото справді може виконувати диверсифікаційну функцію та давати портфелю експозицію до реального активу.
Але важливо не перетворювати цю властивість на твердження, що золото завжди захищає від інфляції або падіння долара. На окремих часових проміжках його ціна може поводитися зовсім не так, як очікує інвестор.
Тому я розглядаю золото не як «страховку, яка завжди працює», а як один із потенційних елементів диверсифікованого портфеля.
Те саме стосується криптовалют. Їхня структура ризиків відрізняється від традиційних фінансових активів, але висока волатильність не дозволяє автоматично вважати їх надійним способом збереження купівельної спроможності.

Найбільша помилка – намагатися захиститися від одного сценарію

Припустимо, ви переконані, що державний борг США стане великою проблемою. Ви продаєте американські акції та облігації, купуєте золото і переводите частину капіталу в євро.
Через десять років може виявитися, що ваше занепокоєння було цілком обґрунтованим. Але це ще не означає, що інвестиційне рішення було правильним.
Проблема могла реалізуватися значно пізніше, ніж ви очікували. Американські компанії могли продовжувати зростати. Долар міг зміцнитися відносно інших валют. А активи, які ви обрали для захисту, могли показати нижчу дохідність.
Саме тут, на мою думку, знаходиться одна з найважливіших ідей для довгострокового інвестора: можна правильно визначити ризик і водночас ухвалити неправильне інвестиційне рішення через спробу занадто рано або занадто сильно від нього захиститися.
Макроекономічний ризик може бути реальним, але ми не знаємо точно, коли і в якій формі він проявиться.

Тому портфель має бути готовим не до одного майбутнього

У своїй роботі я виходжу з іншої логіки. Завдання інвестиційної стратегії – не вгадати, якою буде інфляція через п'ять років, куди рухатиметься долар або коли Федеральна резервна система змінить процентні ставки.
Завдання – побудувати структуру капіталу, яка дозволяє рухатися до фінансових цілей за різних економічних сценаріїв.
Для цього я дивлюся на декілька речей одночасно:● фінансові цілі та строки їх реалізації;● валюту майбутніх витрат;● необхідну ліквідність;● розподіл між різними класами активів;● географічну диверсифікацію;● процентний та валютний ризик;● здатність інвестора переживати значні просадки без вимушеного продажу активів.
І вже після цього підбираються конкретні інвестиційні інструменти. Саме тут працює Asset Allocation – стратегічний розподіл капіталу між різними класами активів.

Не прогнозувати майбутнє, а готуватися до різних сценаріїв

Навіть якщо ви інвестуєте на 20–30 років, макроекономіка має значення. Інфляція впливає на купівельну спроможність капіталу, процентні ставки – на вартість активів, а валютні коливання – на можливість профінансувати майбутні витрати.
Але розуміти ці механізми не означає, що потрібно передбачати кожну рецесію чи наступне рішення Федеральної резервної системи.
У своїй роботі я використовую макроекономічний аналіз, щоб перевірити вразливість портфеля. Що буде, якщо інфляція залишатиметься високою? Якщо акції та облігації падатимуть одночасно? Якщо під час економічного спаду клієнт тимчасово втратить дохід і не зможе продовжувати інвестування?
Такі питання допомагають визначити необхідний резерв, допустимий ризик і розподіл активів. Для цього не потрібно знати точну дату наступної кризи.
Мій принцип: інвестиційна стратегія має враховувати суттєві макроекономічні ризики, але не залежати від точності прогнозування строків їх реалізації.
Водночас довгострокова стратегія потребує регулярного перегляду. Підставами для змін можуть бути нові фінансові цілі, наближення строку використання коштів, зміна валюти витрат або здатності інвестора переживати збитки. На рівні портфеля – надмірна концентрація, відхилення від цільового розподілу чи суттєва зміна співвідношення очікуваної дохідності та ризику.
Кожна зміна має відповідати на конкретне питання – яку проблему вона вирішує і як покращує шанси досягти фінансової цілі з прийнятним ризиком, після врахування витрат і податків?
Саме тому я не перебудовую весь портфель після кожного нового прогнозу. Моє завдання – підтримувати структуру капіталу, з якою клієнт може послідовно рухатися до своїх цілей за різних економічних умов.

Часті запитання (FAQ)

Як зрозуміти, чи ваш портфель відповідає вашим фінансовим цілям?

Якщо ви вже інвестуєте, але не впевнені, чи правильно побудована структура вашого капіталу, запрошую на ознайомчу консультацію.
Ми обговоримо вашу поточну фінансову ситуацію, інвестиційні цілі, горизонт та основні ризики, а також визначимо, які наступні кроки можуть бути доцільними саме у вашій ситуації